Хто ж такi вампiри? Є безлiч теорiй. Бiльшiсть iз них абсурднi, бiльшiсть фантастичнi. Наприклад, дехто вважає, що вампiри - це тi, хто покiнчив життя самогубством. Чи живцем похованi. Чи тi, хто продав душу дияволу.
Насправдi ж вампiри - звичайна реальнiсть чийогось життя. Наприклад, у слов’ян вважалося, що кров - «це осередок i символ життя, субстанцiя життєвої сили. Тому випити кров свого ворога означило забрати його життєву силу».
В культурi iудеїв мають мiсце ритуальнi жертвопринесення, частиною яких є випивання кровi жертви. «Нам не можна обiйтися без кровi. Вживати кров людську для користi нашої можна», Шулхан Арух, стор. 42, 67, 119, 193.
В деяких племенах Африки кров була невiд’ємною частиною рацiону. Але для отримання кровi тварину не вбивали, а робили невеликий надрiз на артерiї, який потiм заживав. Отриману кров перемiшували з молоком i пили.
В Болгарiї для одужання хворого члена сiм’ї заколювали барана чи пiвня i давали хворому напитися свiжої кровi. Та й зараз сiльськi лiкарi для боротьби з «кров’яними» захворюваннями рекомендують вживати кров (бичачу чи свинячу) чи сирий фарш iз серця бика.
Є теорiя, що насправдi вампiри - це люди зi зниженим гемоглобiном. Їм доводиться пити кров, щоб вижити. Це в наш час медицина на належному рiвнi, щоб вирiшити цю проблему, ранiше доводилося крастися темними провулками за черговою жертвою.
А як же звичний нам кiношний образ вампiра? Є така хвороба - депiгментацiя (альбiнiзм у простонароддi). Такi люди начисто позбавленi пiгментiв - речовин, що вiдповiдають за забарвлення. Їхнє волосся бiле, вiдмiтьте, не сиве, а саме бiле, шкiра дуже свiтла i червонi очi. Очi в нас у всiх червонi через скупчення дрiбних кровоносних судин навколо зiницi, але в здорових людей вони забарвленi радужкою. Ех, карi очi, синi очi…
Альбiноси дуже чутливi до сонячного промiння - ще одна ознака «вампiра». Їхня шкiра має низьку стiйкiсть до сонячної радiацiї i миттєво покривається опiками рiзного ступеня. Очi альбiносiв теж беззахиснi проти сонця. Побувавши на сонцi буквально хвилину, альбiноси ризикують втратити зiр назавжди.
Чому ж люди народжуються альбiносами? Як є насправдi, сказати поки що нiхто не може. Дехто просто списує все на долю, дехто вважає, що це мутацiї на генному рiвнi. Причиною депiгментацiї є повна чи часткова блокада тiрозiнази - ферменту, необхiдного для синтезу меланiну, речовини, вiд якої залежить забарвлення тканин. Але що ж є причиною блокади - вiдповiдь науцi поки що не вiдома.
Депiгментацiю подiляють на два види - первинну i вторинну. Первинна, вона ж природжена, i вторинна - набута. В першому випадку людина є альбiносом iз народження, в другому набуває повної чи часткової депiгментацiї. Це може бути висвiтлення шкiри внаслiдок надмiрного впливу сонячної радiацiї чи якщо ви, наприклад, пролили перекис водню на волосся.
Альбiнiзм у людей може бути як повним, так i частковим. Очний альбiнiзм - радужка ока позбавлена пiгменту, але колiр шкiри i волосся абсолютно нормальний. Шкiрний - при нормальних очах освiтлювання шкiри i бiлий колiр волосся.
Лiкування неможливе. Заповнити недолiк меланiну чи попередити розлади зору, пов’язанi з альбiнiзмом, неможливо. Лiкарi рекомендують уникати тривалих контактiв iз сонцем i застосовувати свiтлозахиснi засоби при виходi на вулицю: свiтлофiльтри, сонцезахиснi окуляри чи затемненi лiнзи. Такий собi замiнник меланiну. У випадках патологiчних змiн, що розвиваються, в сiткiвцi ока чи очному нервi, лiкування, на жаль, не принесе результатiв.
Ось такi в нас вампiри. До зрiлостi доживають одиницi, i то стикаючись iз величезними проблемами зi здоров’ям. Бiльшiсть не доживає до семирiчного вiку. Їх варто жалiти, а не боятися.
І нарештi. За статистикою, частота альбiносiв у народностей європейських країн оцiнюється приблизно, як 1 на 20000 жителiв. У деяких iнших народностей альбiноси зустрiчаються частiше. Так, при обстеженнi 14292 негритянських дiтей у Нiгерiї серед них виявилося 5 альбiносiв, що вiдповiдає частотi приблизно 1 на 3000, а серед iндiйцiв Панами частота склала 1 на 132. Отже, товаришi, «вампiрiв» у нас майже 1% вiд населення планети, що є досить немало!

Джерело: «J.G.»